До сьогоднi в Галичині живе яскрава, самобутня галицька русинська (лат. Linguam Gallaeca Ruthenorum) мова. Більшість населення Галичини до другої світової війни для визначення етнічної і культурної приналежності називалася гал. русинами і послуговувалася рідною гал. русинською мовою (див. етногр. дослідж. Галицької Руси 19-20 ст.), одночасно підтримувало розвиток української мови. Найдавнішими доказами існування галицької русинської мови є проникнення галицької лексики в древні словенські церковні книги і словники (напр. альбо, видіти, тлумок, зазирати, рура, тайстра, бурштин, варги, вандрувати, гойний, бенькарт і інш.). Проте в сорокових роках 20 ст. було запроваджено штучний географічний поділ української мови на наріччя і говори. Збирачі словника "Галицької мови" старалися максимально точно за допомогою сучасної абетки передати складну фонетику вимови. Нажаль живе мовне середовище в Галичині рідною мовою в літературних і наукових колах на сьогодні дуже звузилося.

додати слова